Гуманітарна соціоніка

Демонстративні стани: інтуїція, сенсорика, етика, логіка. Гуманітарна соціоніка

Демонстративна інтуїція. Гуманітарна соціоніка

В енергетичній моделі 5 позиція називається демонстративною. Це найбільш сильна інтернальна функція, тобто функція ближнього радіусу дії, яка розрахована для застосування на своїй території. Тому, коли її спостерігають із далекої дистанції, вона часто виглядає неадекватною, надмірною. Досить комічно виглядає, коли демонстративно спрацьовує інтуїція — найбільш абстрактна психічна функція. Це характерне для четвірки інтуїтивних раціоналів.

Для демонстративної інтуїції характерний розфокусований погляд. Але у разі динамічної інтуїції «Т» погляд спрямований вперед і вгору, він ніби ширяє, або «борознить космічний простір». Для статичної інтуїції I характерна зупинка погляду на середній лінії, це погляд крізь вас.

П'ята функція має ключове значення для міжособистісної сумісності, оскільки за нею людина на поступки практично не йде. За допомогою цієї функції носій типу ніби мітить власну територію, посилає добре помітні сигнали своєї присутності. З п'ятіркою треба рахуватися, під неї треба підлаштовуватися на близькій дистанції, інакше довірчі відносини з її господарем навряд чи складуться.

Демонстраційна сенсорика. Гуманітарна соціоніка

Демонстративна сенсорика спостерігається як зосереджена особа та концентрація погляду людини на якійсь зовнішній точці, предметі. Це можна застосувати, хоч і з поправками, для всіх раціосеносриків. Вираз зосередженості, звичайно ж, виглядає набагато естетичніше і привабливіше, ніж інтуїтивні демонстрації відчуженості. Ну що ж, раціосенсорики і призначені для упорядкування предметів і процесів реального навколишнього матеріального світу. У цьому їхня серйозна відмінність від раціоінтуїтів, які покликані приводити в систему ідеї та умоглядні поняття.

Сенсорика в п'ятій позиції помітніша, ніж навіть сенсорика, що займає першу, керуючу позицію. Як це пояснити? — Справа в тому, що демонстративна функція різко окреслюється на незмінному фоні. Саме звідси і походить її назва. Нагадаю, що для спостерігача картина завжди складається не менше, ніж із двох планів. Так от, до фону — заднього плану — швидко звикаєш, око ріже саме раптовий об'єкт, який контрастно виділяється на цьому тлі.

Важливе застереження: робити сміливі висновки можна лише в тому випадку, якщо такий стан повторюється стійко і періодично!

Демонстративна етика. Гуманітарна соціоніка

Демонстративна етика й у ірраціональних етичних типів. Зовнішньому спостерігачеві, щоб вивчити цю якість, треба дивитися на міміку всього обличчя, але починаючи з її нижньої частини — області рота.

Кожен із вас, напевно, чув чи читав таку фразу: обличчя розпливлося у широкій посмішці. Така посмішка (і відповідний їй вираз обличчя) раптово з'являється, наче нізвідки. А потім зникає, як у Чеширського кота із відомої казки про Алісу. Подібна міміка при зустрічі з людиною дозволяє вам припустити, що ви маєте справу з демонстративною етикою.

Однак є ціла низка нюансів, що диференціюють загальну картину. У лівосторонніх типів (Лірик і Порадник) демонстративна посмішка скоріше оптимістична.

У правосторонніх типів (Політик і Посередник), навпаки, це швидше іронічна або песимістична посмішка, часто з відтінком примхливості або гидливості. Іноді в людини в такому стані (особливо у представників соціотипу Політик) помітно, як бігають очі з боку в бік.

Ірраціонально - етичну посмішку ще називають лукавою. Думаю через те, що вона оманлива, маскує справжні почуття. За нею ховають тривогу або, навпаки, нахабство та самовпевненість.

Не забувайте, що це посмішка всім обличчям, а не якоюсь його частиною. Іноді ця особливість виявляється у певній перекошеності, мімічній асиметричності, що одночасно захоплює різні зони обличчя: одне око більш прикрите, інше менше, одна брова піднята вище, інша нижче, одна частина рота відкрита більше, інша менше тощо.

Демонстраційна логіка. Гуманітарна соціоніка

Логіка, що займає демонстративну позицію в енергомоделі, виявляється дуже різноманітною. Описати її ознаки відразу важко. Для її оцінки рекомендую звертати увагу на два початкові моменти — на особливості мови (інтонації, темп, міміка, що супроводжує мову), а також на аксесуари в одязі або оснащенні, які повинні бути весь час «під рукою».

Спочатку про мову. У яскраво виражених ірраціональних логіків зазвичай зустрічаються такі мовні крайнощі: по-перше, неприродна інтонація голосу, по-друге, уривчаста скоромовка або нерівномірно загальмована мова, часто із зависанням у середині фрази, як, наприклад, у Б.Єльцина чи екс-президента України В.Януковича.

У управлінців (типи Маршал та Майстер) демонстративна логіка частіше проявляється саме як уповільнення мови з раптовими паузами. Особливо помітно це явище під час їхніх публічних виступів: насилу підбирають слова, задумливо хмурять брови. Так би мовити, демонструють «розумовий процес». Своїм мовним потоком вони керують як би за модульною схемою: набирають невелику кількість словесних кубиків-модулів, з яких і складають мовну конструкцію, а потім трансформують її, як їм потрібно за ситуацією.

Своєрідно проявляється демонстративна логіка у сайентистів. Знову хочу звернути увагу на два помічені у них моменти. По-перше, це демонстрація технічних пристроїв і, по-друге, неадекватна мовному потоку міміка. Приклад такої демонстративної логіки у Критика — знаменитий жилет Анатолія Вассермана, де багато кишень. Це технічно, практично. У цих кишенях лежить багато предметів, які можуть знадобитися несподівано і дуже терміново. Нагадаю, що у Критика, згідно з енергомоделлю, демонстративною є саме технічна ділова логіка (+Р).

Ще один приклад логіки Критика, щоправда, зміщеного в гуманітарне середовище — це манера міркувати Едварда Радзінського (рекомендую ознайомитись із його серією передач «Загадки історії»). Ведучий супроводжує свої глибокодумні фрази мізерною жестикуляцією, зате дивними інтонаціями, що «завивають». При цьому слова вимовляє не всім ротом, а лише його куточками.

Як приклад типу «Шукач» візьмемо Тараса Чорновола (український політик другого ешелону). Для нього характерна швидка невиразна мова з морганнями, посмикуванням плеча та рухом шиєю.

І на завершення, про зміст мови ірраціональних логіків. З погляду семантики, екстраверти цієї групи мають схильність до демонстративного аналізу (структурна логіка, схематизм) обговорюваного предмета, а інтроверти — до викладу подій (ділова логіка, вчинки). Дуже помітна різниця, якщо порівняти їх із логіками раціонального типу. Наприклад, тип Аналітик привертає увагу не стільки логікою, скільки альтернативними ідеями, тобто інтуїцією.