Гуманітарна соціоніка

Соціонічна діагностика. Що це?

Віднесення людини до того чи іншого соціонічного типу на основі виявлення властивих йому особливостей сприйняття, мислення і поведінки має безліч різновидів за методами свого проведення. Найбільш поширені такі способи соціодіагностики:

• анкетний метод: використання різноманітних опитувальників та письмових тестів;

• візуальний метод: спостереження за зовнішністю або поведінковими реакціями людини;

• метод інтерв'ю: цілеспрямована співбесіда з випробуваними на теми його біографії та життєвих переваг;

• тренінговий метод: розкриття схильностей людини шляхом доручення їй різних тестових завдань ігрового та змагального характеру;

• комплексний метод, при якому поєднуються кілька з вищезазначених способів.

У загальному випадку з опитувальниками і анкетами, що вимагають об'єктивності і системності, краще працюють логіки. Етичні соціотипи вважають за краще діагностувати під час живого спілкування, коли людину можна відчути. Сенсорику краще вдається спостереження за людиною, яка розкривається в практичній дії. А інтуїтивні типи добре поєднують всі ці підходи, будуючи внутрішній образ характерних рис людини за допомогою асоціацій.

Найнадійнішим з усіх перелічених методів, природно, є комплексний метод. Найчастіше застосовують метод інтерв'ю в комбінації з візуальним спостереженням. Він виявляється найбільш економічним, і при хорошій організації праці відбирає 15-20 хвилин діагностику однієї людини. У ході практичного семінару з соціоніки найбільш виправдана тренінгова ідентифікація, оскільки наявність достатньої кількості часу дозволяє випробувати людину в цілій серії показових вправ.

Слід зазначити, що соціодіагностика — це найскладніша частина прикладної соціоніки. Тут неприпустим дилетантизм, оскільки йдеться про долі людей. Це лише наполовину наука. Другою своєю половиною дослідження соціотипу відноситься до мистецтва: в ньому є такі моменти, які в принципі не можуть бути алгоритмізовані і технологізовані. Тому соціодіагностиці не можна навчитися за книгами та посібниками. Успіхи на цьому шляху даються лише багаторічним особистим досвідом.

Значення соціодіагностики не можна недооцінювати і майбутнім творцям штучного інтелекту. Вони рано чи пізно будуть змушені взяти до відома той факт, що існують шістнадцять різновидів інтелектуальних систем. Навчившись алгоритмізувати лівопівкульні психологічні функції — логіку та сенсорику, — конструктори штучного розуму ризикують стикнутися із проблемою правопівкульних функцій— емоцій та інтуїції, без яких повноцінний розумовий процес неможливий. Успіх таких міждисциплінарних проектів, без сумніву, безпосередньо залежить від уміння діагностувати типи рефлексивних (усвідомлюють самих себе) систем і прогнозувати їх комунікативну динаміку.