Гуманітарна соціоніка

Погашення етик. Гуманітарна соціоніка

Коли у психологічному профілі людини одночасно посилюються функції однієї установки, але протилежної вертності, відбувається погашення. Одна з ознак наявності цієї проблеми — людина страждає на питання: екстраверт я чи інтроверт?

Психологи називають таких людей амбівертами. Нерідко доводиться чути думку, що амбівертів - більшість. Соціонік, виходячи з принципу четверичності, розвиває цю думку так: добре, ви амбіверт, але який? — Той, хто прийшов до змішаного стану від екстраверсії чи той, що рухався від інтроверсії? На тому самому рівні особистості бути і екстравертом, і інтровертом не можна.

Ще одна поширена думка: я раніше був екстравертом, а зараз став інтровертом (або навпаки). Це означає, що сталося посилення інтровертних функцій у профілі, от і все. Фундамент будівлі не змінився від того, що ви відкрили вікно. Проте вловити цю думку людина, яка звикла до плоского мислення, не може.

Мені згадується знаменитий французький комічний актор Луї де Фюнес, фільми за участю якого любили люди мого покоління.

Демонстративний, дуже емоційний, рухливий, бунтуючий. Це екстравертні риси поведінки. І в той же час люди, що його близько знали (дивіться документальний фільм «Життя пана де Фюнеса») характеризують його як боязкого, сором'язливого, прив'язливого. І такий дуалістичний стан душі характерний для багатьох людей, які виступають на сцені або знімаються в кіно.

Вивчаючи психологічні проблеми різних людей, я звернув увагу на те, що рівна виразність E і R у функціональному профілі здатна призвести до панічних атак. У такому стані треба рухатися, смикатися, переводити емоційну енергію «Е» у рух «Р». Мабуть, подібним способом функція «Е» перестає погашатись і інтровертована людина енергетично входить до екстравертного режиму.

Таке суперечливе поєднання функцій, що заважають одна одній, можна назвати дуалізмом (на противагу дуальності, де протилежні функції підживлюють одна одну).

Подивіться на картинку вище. На ній зображено Уроборос - гностичний символ дуалізму. Він відбиває нескінченну самозасмоктувальну циклічність часу. Ви бачите символ дуалізму, але не дуальності! Шкода, що багато авторів не проводять між цими поняттями чіткого кордону.