Гуманітарна соціоніка

Сенсорики та інтуїти. Дихотомія сенсорність / інтуїтивність у соціоніці

У предметному, фізичному світі сенсорики відчувають себе як «риба у воді». Вони володіють повсякденною практичністю, вміють зручно облаштувати свій життєвий простір. Без напруги відносяться до рутинних процедур, самого процесу догляду за матеріальними об'єктами.

Інтуїтивні типи набагато менш практичні в матеріальному світі. Їм важче дається побут, у них гірше розвинені ручні навички. Руками вони добре і з бажанням працюють лише тоді, коли майструють щось унікальне, що є втіленням їх уяви.

Матеріалістичність сенсориків проявляється і в міжособистісному спілкуванні. Вони спілкуються за принципом «тут і зараз», приймаючи людину такою, якою вона є в поточній реальності. Проблема переоцінки або недооцінки своїх здібностей, що йде від ідеалізації дійсності, для них нехарактерна.

Інтуїтивні спілкуються з людиною за принципом «там і тоді», тобто звертаються до того образу, який склався у них про людей подібного типу. А тип — конструкція ідеалізована. З цієї причини у інтуїтивних зустрічаються труднощі адекватної самооцінки і завищені або занижені вимоги до оточуючих.

У соціумі інтуїтивні виявляють схильність до новацій, першими звертають увагу на принципово нові підходи. При цьому їх абсолютно не бентежить відсутність попередніх випробувань, відсутність прецеденту, неможливість встановити зв'язок із уже відомими фактами. Це автори або розповсюджувачі в суспільстві ідей, теорій, винаходів, продуктів, способів життя, форм поведінки, мод і т. д, які відкидаються спочатку більшістю.

Сенсорні типи орієнтуються на звичне, що виправдало себе, знайоме з досвіду. Якщо ж з'явилася новинка, вони не поспішають її підхоплювати, вичікуючи, як це зроблять інші. Зате прийнявши щось і переконавшись, що воно працює, вже не стануть від нього відмовлятися. Ними рухає в першу чергу утилітарний інтерес, а не цікавість.

Сенсорики - це люди з конкретним, наочно-дієвим мисленням. До умоглядних побудов у них тяги немає. Навіть якщо сенсорики і займаються абстрактно-теоретичними видами діяльності, то вважають за краще виходити з уже наявних аналогів. Вільне фантазування, відрив думки від відомих форм, творче прозріння їм властиві мало.

Інтуїтивні люди володіють дійсно абстрактним (позаконтекстним) мисленням. Вони із задоволенням мислять найбільш абстрактними, чисто умоглядними категоріями. Винаходять інтуїтиви «з голови», в емпіричному матеріалі у них є потреба лише для підтвердження або спростування своїх здогадок. Інтуїтивний інтелект має тенденцію до фантазійності, уяві, життя у вигаданій (поліпшеній або погіршеній) реальності.