Гуманітарна соціоніка

Логіки та етики. Дихотомія логіка / етика в соціоніці

Логіки, перебуваючи в предметному світі, пізнають і освоюють його через об'єктивні дані, чисто зовнішнім способом. Світ логічних типів - неживий, особистісно «незабарвлений». Логіки виходять з необхідності або користі, яку їм дає річ або людина. До людей логіки багато в чому ставляться так само, як до стандартних об'єктів, цінність яких у виконанні тієї чи іншої функції.

Світ етиків - це світ живий. Для них характерне суб'єктивне, особистісно забарвлене ставлення не тільки до людей, а й до тих предметів, які їх оточують. Етики наділяють їх чимось на зразок «характеру», внутрішніх психічних якостей. Особливо етики схильні до одухотворення природи.

На психологічному рівні логік відрізняється досить низьким ступенем емоційного залучення. Його внутрішні переживання більш одноманітні і легко витісняються на периферію свідомості. У спілкуванні логік не вміє по-справжньому "читати" невербальні сигнали співрозмовника — тонку міміку, нерівне дихання, почервоніння/збліднення шкіри, характер погляду, відтінки в інтонації.

Для етика в спілкуванні з людьми характерне глибоке емоційне залучення. Внутрішній світ етика багатий нюансами почуттів. Він здатний відчути іншу людину як би "всередині себе", так як добре вловлює емоційні вібрації. Основну інформацію про людину етик отримує не зі слів, а через різноманітні невербальні сигнали.

Соціоніка. Сенсорики та інтуїти. Дихотомія сенсорність / інтуїтивність у соціоніці

Структура типу в Гуманітарній соціоніці

У соціумі, в умовах формального спілкування логік відрізняється орієнтацією дій безпосередньо на завдання. Соціальна поведінка, що не має відношення до розв'язуваної задачі, регулюється у логіків етикетом тієї соціальної групи, до якої вони належать. Це не обов'язково правила хорошого тону. Це може бути і негативний етикет — грубі звичаї, важливо, що вони існують об'єктивно.

Етик в соціальному житті орієнтований перш за все на індивідуальну людину, а не на завдання. Йому дуже важливо, з ким він знаходиться поруч, люблять його люди чи ні, чи приймають його таким, яким він є. Від цього сильно залежить успішність його життя в суспільстві, тому він постійно вникає в психологічний клімат колективу, оцінюючи міжособистісну обстановку в ньому.

В інтелектуальній сфері логіки віддають перевагу змістовній логіці над формальною. Для них не так важливо довести свою думку строго «логічно», вони абсолютно впевнені у ній по суті. Тому рідко апелюють до зовнішніх авторитетів і формально-логічних правил формування висновків.

У етиків все навпаки. В інтелектуальній діяльності етики часто віддають перевагу саме формальній логіці, яка вже «доведена» раз і назавжди. Внутрішньо вони дуже побоюються звинувачень у необ'єктивності своїх думок, тому шукають опори в чомусь авторитетному. У чому вони впевнені точно, - так це в своєму ставленні (позитивному або негативному) до продуктів своєї і чужої інтелектуальної роботи.