Гуманітарна соціоніка

Невербальні сигнали у соціонічній діагностиці

Думаю, що більшість шкіл соціоніки дотримуються правил комплексної діагностики. Це правило схоже на пораду мудрих банкірів «не класти всі яйця в один кошик». Поки не винайдено надійних приладів, що визначатимуть параметри соціотипу, іншого виходу у нас немає.

У даному випадку мене цікавить конкретний вид діагностики — за допомогою соціонічного інтерв'ю. Зрозуміло, що в ньому присутні як вербальна, так і невербальна складові. Однак пропорції цих частин у кожній школі, безумовно, дуже різні. Залишу за дужками такі спірні питання, як семантика соціонічних ознак та образи соціотипів. Торкнуся лише значущості вербальних або невербальних сигналів для нашої мети — формування діагностичної гіпотези.

У ШГС, як відомо, пріоритет віддається реальній поведінці та невербальним сигналам. Скільки разів мені доводилося чути: на інтерв'ю він сказав те-то і те-то. Я відповідаю: а що він зробив? А як він це сказав? Під час нещодавньої навчальної діагностики в нашому клубі хлопець наполягав, що він у всьому виходить з логіки і при цьому яскраво розіграв свою розмову з «нелогічним», на його тверду думку, інструктором з водіння автомобіля, причому в особах і з таким перетворенням, що йому зааплодували. Його очі при цьому рухалися горизонтальною лінією, міміка верхньої і нижньої частин обличчя були живими і конгруентними, запам'ятовування було асоціативним.

Отже, при діагностиці за невербальними сигналами діє згадане вище залізне правило — ніколи не покладайся лише на одну ознаку.

Для надійності їх має бути кілька (три, а ще краще — чотири), в першу чергу 1. верхня частина обличчя (особливо рухи очей),
2. нижня частина обличчя (особливо рот, посмішка),
3. інтонації та тембр голосу,
4. рухи тіла (жести і хода).

Не викликає здивування, що нашим співрозмовникам, особливо жителям суєтного мегаполісу простіше збрехати, ніж пояснити. Врахуємо це. З іншого боку, варто вислуховувати тривалі філософські розмови, які також схожі на брехню? Реальне інтерв'ю — це не сповідь і не сеанс психотерапії. Воно має бути коротким і динамічним.

Вірте не словам, а ділам mdash; ось робочий девіз ШГС. Спостерігайте за поведінкою людини в конкретних ситуаціях і відстежуйте невербальні сигнали при цьому.