Невербальні сигнали у соціодіагностиці. Гуманітарна соціоніка

Думаю, що більшість шкіл соціоніки дотримуються правил комплексної діагностики. Це правило схоже на пораду мудрих банкірів «не класти всі яйця в один кошик». Поки не винайдено надійних приладів, що визначають параметри соціотипу, іншого виходу у нас немає.

В даному випадку мене цікавить конкретний вид діагностики за допомогою соціонічного інтерв'ю. Зрозуміло, що в ньому є як вербальна, так і невербальна складові. Однак пропорції цих частин у кожній школі, безумовно, дуже різні. Залишу за дужками такі спірні питання, як семантика соціонічних ознак та образи соціотипів. Торкнуся лише значущості вербальних чи невербальних сигналів для нашої мети – формування діагностичної гіпотези.

У ШГС, як відомо, пріоритет віддається реальній поведінці та невербальним сигналам. Скільки разів мені доводилося чути: на інтерв'ю він сказав те й те. Я відповідаю: Що він зробив? А як він це сказав?

Під час нещодавньої навчальної діагностики в нашому клубі молодик наполягав, що він у всьому виходить з логіки і при цьому яскраво розіграв свою розмову з «нелогічним», на його тверду думку, інструктором з водіння автомобіля, причому в обличчях і з таким перетворенням, що йому зааплодували. Його очі при цьому рухалися вздовж горизонтальної лінії, міміка верхньої і нижньої частин обличчя були живими і конгруентними, запам'ятовування було асоціативним.

Тільки наївний визнає у ньому логіка, тільки недосвідчений побачить у ньому статика.

Отже, при діагностиці за невербальними сигналами діє згадане вище залізне правило - ніколи не покладайся лише на одну ознаку.

Для надійності їх має бути кілька (три, а ще краще чотири), в першу чергу:

1. верхня частина обличчя (особливо рух очей),

2. нижня частина обличчя (особливо рот, посмішка),

3. інтонації та тембр голосу,

4. рухи тіла (жести і хода).

Не дивує, що нашим співрозмовникам, особливо жителям суєтного мегаполісу простіше збрехати, ніж пояснити. Врахуємо це. З іншого боку, чи варто вислуховувати тривалі філософські розмови, які також схожі на брехню? Реальне інтерв'ю — це не сповідь і не сеанс психотерапії. Воно має бути коротким та динамічним.

Вірте не словам, а справам – ось робочий девіз ШДС. Спостерігайте за поведінкою людини у конкретних ситуаціях та відстежуйте невербальні сигнали при цьому.

ДИНАМІКИ

Рухи очей: вгору вправо

Лінійно-напористий темперамент

Конструйований образ. Візуальне уявлення образів, явищ або предметів, які ми не бачили раніше, або уявлення явищ і предметів не такими, якими ми їх бачили раніше. «Як виглядатиме помаранчевий слон у малинових плямах?».

Рухи очей: вгору вліво

Сприйнятливо-адаптивний

Ейдетичний образ (образ-спогад). Коли ми візуалюємо щось з нашого досвіду: «Якого кольору шпалери в Вашій кімнаті?», «Якого кольору костюм був учора на Вашій знайомій?».

СТАТИКИ

Рухи очей: вниз вправо

Врівноважено-стабильний

Кінестетична уява. Відчуття емоцій, дотики, відчуття руху, нюх. «Як Ви почуваєте себе, коли відчуваєте радість?». «Що ти відчуваєш, коли біжиш? Цікаво, що конструкцій у кінестетиці немає – ми не можемо уявити ті відчуття, яких насправді не відчували.

Рухи очей: вниз вліво

Гнучко-розворотний темперамент

Внутрішній діалог, слухова замкнута уява. Розмова із собою, внутрішня розмова. Цей напрям погляду збігається ще з функцією контролю мовлення, коли людина ретельно добирає слова, які збирається сказати. Цей напрямок погляду часто можна бачити у перекладача під час усного перекладу, у доповідача, що робить відповідальне повідомлення, у людини, яка дає інтерв'ю.

	Посмішка
	У логіків Асиметрична		У етиків Симетрична