Гуманітарна соціоніка

Нормуючий підтип. DCNH - 4 варіанти типу в соціоніці

Які функції утворюють нормуючий підтип? Крім структурної логіки L і етики відносин R, яка третя функція в нього входить – інтуїція часу T або сенсорика комфорту S?

Правильна відповідь: S-сенсорика комфорту, так як ця функція пов'язана зі стабільністю. Інтуїція часу відображає зміни і небезпеки, тобто втрату звичного стану, до якого ви вже пристосувалися. Отже, вона не носить нормо-утворюючий характер.

Цей підтип насамперед виражається через L і S, що означає схильність до порядку і стабільності. Третя ж функція R показує, наскільки він сенситивний, тривожний та підвладний сумнівам.

Формула нормуючого підтипу: LS ( або SL) + R.

В реальності людина, що виконує роль нормуючого учасника в групі, звичайно ж, лише наближається до цієї формули. Причому наближатися до зразка можна двома шляхами — через R (етичні норми) або через L (логічні норми).

Нормування з етики виникає вперше тоді, коли люди тільки починають триматися разом, не маючи ще ніякої формальної організації. Психологічно стан R виражається як тривожність і совісність, прихильність до своїх, вірність традиціям. Нормування за структурною логікою – вторинне, оскільки носить формальний характер і виникає пізніше. В його основі лежить знання і дотримання законів («dura lex sed lex»), що вимагає певних психологічних якостей — холоднокровності і безпристрасності. Функції L і R надійно підтримують одна одну: законослухняність стійка не через страх покарання, а через совісність. Нормуюча людина несе з собою стабільність, так як вона розмірена і планомірна, а значить цілком передбачувана. У неї хороша пам'ять, яка підказує, які традиції пройшли випробування часом. Суспільство дуже зацікавлене, щоб людей з N-поведінкою було багато. Особливо це стосується такого суспільства, яке знаходиться в стані аномії.

Нормуючі люди, таким чином, утворюють фундамент будь-якого соціуму. Без них не було б порядку і цивілізації. Цивілізована людина - перш за все та, яка поважає закони і норми. Чому, на вашу думку, Робінзон Крузо не здичавів на безлюдному острові? Головну причину (хоча вона і не єдина) слід шукати в тому, що він усіма силами дотримувався норм - сенсорно-гігієнічних, господарських, релігійно-етичних, а також вів календар!

До речі, його прототип — реальний Британський моряк Олександр Селькірк, який провів понад чотири роки на острові Мас-а-Тьєрра, нормуючим явно не був. Швидше розбійно-креативним (первинна креативність — від збудливої F). Адже відомо, що навіть в море Селькірк вийшов через те, що вбив свого батька-алкоголіка і намагався сховатися від правосуддя. Так що Дефо переробив особистість Робінзона на свій повчальний лад. І мав рацію. Тому що буяни і шукачі пригод всього лише епізод, неминуча данина компенсації строгих і нудних порядків процвітаючих суспільств.

Ще раз нагадаю, яким чином у Гуманітарній соціоніці можна виділити підтипи.

Підтип – це стійка частина функціонального профілю, яка мало змінюється під час повторного тестування. Ядро підтипу задає трійка функцій (2+1), пропорції між якими зберігаються тривалий час. Інші функції – це індивідуальні особливості чи ситуативні реакції.

Перший спосіб виділити підтип – через спеціальні дихотомії, що нагадують традиційні юнгівські, але не зводяться до них. По-перше, це дихотомія стресу «контактність – дистантність».

Контактні типи не бояться небезпеки, вступають у контакт із противником, свої емоції не тримають у собі, а переводять або у боротьбу (домінантні), або у творчі пошуки та нестандартні вчинки (креативні). Найпростіший маркер – в екстремальній ситуації червоніють, збуджуються, загострюють тощо. Дистантні типи, відповідно, ухиляються від небезпеки, завмирають, маскуються, тримають стрес у собі. У разі реальної небезпеки частіше бліднуть і ціпеніють, а не червоніють та збуджуються. І, по-друге, дихотомія упорядкованості «ініціальність – термінальність». Останню дихотомію освоїли західні типології, але називають її, звичайно, по-своєму, зокрема, асертивність – турбулентність. Зрозуміло, що турбулентні типи відповідають нашим невпорядкованим.

Другий спосіб визначити підтип через стійку трійку функцій. Тут важливо, щоб дотримувалися дві умови:

1) ці функції були б сильно виражені зовні та 2) працювали б скоординовано.

Далі, у цій трійці функцій виділимо двійку, яка має стояти на першому місці. А третя функція у формулі – додаткова. Це формула 2+1.

Є ще третій шлях досліджувати підтип – суто практичний. Для цього треба включити вас до групи з чотирьох осіб та доручити у режимі змагання виконати складне завдання. За позицією, яку ви займете в групі, можна буде досить впевнено судити про ваш підтип. Але це вже складніше, і не лише через витрати часу, а й через невміння наших людей кооперувати у групах. Може вийти так, що замість спільної роботи ми отримаємо конфлікти та розбирання - перша крайність - або кожен ізолюється і відмовиться взаємодіяти - друга крайність. Тобто, група може просто не запуститися.