Гуманітарна соціоніка

Нормуючі проти правопівкульних

Права півкуля, як відомо, відповідає за образно-чуттєве сприйняття. Сюди належить, з одного боку, художнє мислення (інтуїція), а й, з іншого боку, рухова орієнтація у фізичному просторі (сенсорика). Зокрема, висока координація рухів, властива спортсменам, — доказ їхньої правопівкульності.

Але як співіснують протилежні функції? — Нічого дивного, я вже багато писав про еквівалентність інтуїції та сенсорики (у разі однакової вертності). Таким чином, правопівкульна людина – це насамперед креативний варіант типу. У ньому посилюються ірраціональні функції плюс додатково функція "Е". Додам, що переважно до правопівкульних відносяться і гармонізатори (Н-підтип), правда вони являють собою все ж таки перехідний випадок.

А що ж із лівою півкулею? Чисто лівопівкульний - це N-підтип. А помірний лівопівкульний - це D-підтип.

Хорошим критерієм розрізнення півкулі є однозначність або багатозначність. Для правопівкульного мислення альтернативи співіснують —взаємовиключаючі відносини стають взаємодоповнюючими. Як властивість електрона бути одночасно хвилею та часткою. Лівопівкульні погано працюють із багатозначними контекстами, цілісними системами. Для них діє закон однозначного постійного вибору з кількох альтернатив.

Якщо взяти приклад композиторів, то це відома суперечність між правопівкульним Моцартом та лівопівкульним Сальєрі.

А тепер про відносини між «С» та «N». Вони є різновидами психологічної індукції та редукції. "С" включає "N" (прямий енергоімпульс), а "N" вимикає "С" (зворотний енергоімпульс). Так відбувається зараз, так буде й надалі. Тому що діють об'єктивні закони Гуманітарної соціоніки, які не залежать від наших бажань.