Консультації

Віктор Гуленко

Найбільша помилка виховання – це впадати в крайнощі. Одна така крайність - це жорсткий контроль і примус дитини слідувати вашим правилам. Інша крайність - потурання та надання повної свободи дій дитині, навіть якщо вона не має жодного життєвого досвіду.

В одному випадку виростає безініціативна особистість, гвинтик у чужому механізмі, покірний та запрограмований. А в іншому випадку - самовпевнений, розпещений егоїст, який не вміє слідувати жодній дисципліні. І така поляризація в суспільстві дуже неприємна, щонайменше, а то й згубна.

Також давайте розмежуємо навчання та виховання, хоча вони, звичайно, будуть разом, але це різні процеси. Для навчання важливі функції L і Е, тобто структурна логіка, яка вміє пояснювати, та етика емоцій, яка здатна захопити. А для виховання потрібна інша пара функцій – R і P. Етика відносин (R) - узгоджує різні характери та вчить різних людей уживатися разом. А також потрібна ділова логіка праці (P).

Жодне виховання не буває ідеальним, це завжди спонукання дотримуватися якихось квадральних цінностей, або групи квадральних цінностей (не обов'язково одна квадра буде, союз квадр може бути). Я думаю, що сучасне виховання має відбуватися у різних малих групах, у кожній з яких дитина чи учень може виявити свої здібності у кооперації з іншими учасниками.

Наші нинішні діти, на жаль, виростають егоїстами, не хочуть зважати на інших, не привчені до серйозної праці. Також треба надавати підтримку психологічним меншинам, причому я маю на увазі не просто дітей-аутистів, наприклад, або дуже чутливих сенситивних дітей, а периферійні типи загалом, з думкою яких сьогоднішній соціум не рахується зовсім.