Консультації

Віктор Гуленко

Формулювання «так, але...» найчастіше зустрічається у нормуючих підтипів і, рідше, у гармонізаторів. Причина в тому, що їхній внутрішній баланс будується на взаємодії двох функцій — етики відносин (R) та структурної логіки (L). Етика прагне згоди, підтримувати гармонію та уникати конфліктів, тоді як логіка покликана виявляти неточності та протиріччя. В результаті виникає своєрідна роздвоєність: людина начебто готова погодитися, але відразу уточнює умови, ставить рамки або висуває застереження.

Наприклад, у діалозі з партнером нормуючий може сказати: «Так, я згоден з твоєю пропозицією, але давай уточнимо терміни та конкретні кроки». Таким чином, його мова відображає одночасне прагнення зберегти згоду та убезпечити себе від непорозумінь.

Є і зворотний варіант цієї зв'язки — «ні, але...», характерний для нормуюче-креативних. Цей вислів ніби відкидає ідею, але залишає для неї лазівку: "Ні, як ти пропонуєш, не вийде, але якщо дуже постаратися, можна знайти обхідний шлях". Така відповідь поєднує обережність нормуючого з гнучкістю та цікавістю креативного.

На практиці це може проявлятися, наприклад, у роботі над проектом: така людина спочатку скептично ставиться до ризикової пропозиції колеги, але потім знайде нестандартне рішення, яке все ж таки дозволить реалізувати задум. Завдяки цьому поєднанню такі люди часто стають ініціаторами несподіваних компромісних варіантів, де заперечення обертається новим шансом.