Гуманітарна соціоніка

Узгоджені дії інтуїції можливостей та ділової логіки Шукача на прикладі М.Тесли

Нікола Тесла – це ім'я знайоме нам зі шкільного курсу фізики. Саме завдяки цьому вченому, який відкрив змінний струм, у наших квартирах горить світло та працюють електроприлади. Резерфорд називав Теслу "натхненним пророком електрики".

У 1884 році Нікола Тесла вирушив підкорювати Америку і знайомиться з американським винахідником та підприємцем Томасом Едісоном. По дорозі до Нью-Йорка Ніколу обікрали, і він прибув у місто без багажу, голодним, маючи чотири центи в кишені.

На Бродвеї Тесла побачив людей, які не могли полагодити електродвигун. Він запропонував свої послуги, зробив ремонт та заробив на цьому 20 доларів.

Т. Едісон за рекомендацією прийняв молодого електротехніка до своєї компанії. Але Едісон займався тим, що приносило прибутки, а Теслу захоплювало те, що цікаво. Різний підхід до розв'язання задач призводив до розбіжностей. Але головною причиною їхнього розриву стала розбіжність у поглядах на походження електрики, а також про те, яку систему струму треба розвивати – постійну чи змінну.

Від Едісона Тесла пішов до відомого промисловця Д. Вестінгауза. У процесі роботи він отримував патенти на різні винаходи, розробляв способи бездротової передачі енергії.

У 1900 році він отримав замовлення від банкіра Моргана на будівництво Всесвітньої станції бездротової передачі енергії. У проекті взяли участь 2000 осіб. Ціле наукове містечко почало будуватися на острові. Головною спорудою була каркасна вежа 57 метрів заввишки з мідною «тарілкою» нагорі, яка є передавачем електроенергії. Пробний запуск споруди відбувся 1905 року і справив на очевидців незвичайний ефект. "Тесла запалив небо над океаном на тисячі миль", - писали газети того часу.

Другу вежу мали намір збудувати біля Ніагарського водоспаду. Проект вимагав величезних вкладень. Незабаром фінансування будівництва станції було припинено, а з початком Першої світової війни уряд розпорядився зовсім підірвати вежу. Мрія Тесли про об'єднання світу дешевою енергією провалилася.

Після провалу Тесла продав свої патенти за 15 мільйонів доларів, став багатою та незалежною людиною, заснував лабораторію в Нью-Йорку і повністю пішов у наукові дослідження.

Здавалося б це Шукач.

Але є й проблеми. З іншого боку, він носив дорогі костюми, жив у найдорожчих готелях. Прислуга дивувалася, що він щодня вимагав по вісімнадцять свіжих рушників. Якщо під час обіду сідала муха, він змушував офіціанта принести нове замовлення. Мабуть, винахідник страждав на особливу форму ОКР.

Тесла уникав званих прийомів, не захоплювався жінками. Журналісти охрестили його «самотнім вовком» за багатогодинні піші прогулянки. Вони стимулювали роботу думки.

Крім занять електротехнікою, Тесла професійно займався лінгвістикою, писав вірші, говорив вісьмома мовами, розбирався в музиці та філософії.

Тож у чому ж секрет виживання Шукачів в умовах недовіри до винаходів? На прикладі Тесла це може бути вміння домовитися з багатим замовником, заробити собі стартовий капітал, а потім пустити гроші на дослідження та обладнання лабораторії.