Гуманітарна соціоніка

Функціональний стан T – інтуїція часу. Гуманітарна соціоніка

Стан T на інтелектуальному рівні формує найбільш абстрактний тип мислення, який відображає зумовлені часом глобальні процеси зовнішнього світу. Закон ентропії — неухильний перехід від більш організованих форм життєдіяльності до більш хаотичних і спрощеним лежить в основі Т-мислення. Народження, становлення, смерть і нове народження в інших формах — ось яка інформація займає мозок людини в цьому стані.

Якщо в I стані людина здобуває знання зсередини себе, зі своїх підсвідомих шарів психіки, то в T стані інформація надходить ззовні — з «космосу». Мислення по інтуїції часу відбувається в динамічних зорових формах. Очі при цьому піднімаються вгору і роблять невеликі коливання, немов намагаються простежити за рухом образу.

Стійкий стан T в соціумі призводить до закріплення неформальної ролі «віддзеркалювача». У цьому стані людина прогнозує всю соціально-психологічну динаміку колективу — є як би чуйним індикатором змін. У ньому, як в краплі води, відбивається все погане і хороше, що було, є і буде в даній групі людей. У Т-стані на людину очікує суперечливе поєднання долі "пророка" і в той же час жертви, яку всі звинуватять в загальних невдачах.

У психологічному плані Т-стан переживається як віктимність (жертовність). Цей стан найбільш релігійно забарвлений, так як він повен прагнення звільнитися від усього земного, плотського, що зв'язує дух. У стані T людину тягне до загадкового, потойбічного, трансцедентального. У своєму надмірному прояві цей стан призводить до галюцинацій, виникнення різних містичних видінь. Людина зі стійкими Т-станами найбільш схильна до гіпнозу. Інший відтінок переживань по інтуїції часу - це підвладність долі, відсутність свободи волі, життя за велінням вищих сил.

Одна з найважливіших ознак Т-стану — це втрата відчуття свого тіла. У Т-стані людина не відчуває ні болю, ні плотських насолод. Безжиттєвість тіла проявляється в його крихкості, блідості і внутрішній порожнечі. Т-стан виражається через такі пози: опущені плечі, втягнута або, навпаки, занадто витягнута шия, нахилена або піднята голова. Рухи в цьому стані рівномірно-уповільнені і плавні. Це немов якийсь сон наяву. Очі у людини в Т-стані дуже сумні, в них немов є відблиск неяскравого таємничого, «місячного» світла.