Гуманітарна соціоніка

Експеримент з пацюками та система підтипів DCNH у Гуманітарній соціоніці

Французький дослідник Дідьє Дезор з Університету Нансі у 1994 році опублікував роботу «Дослідження соціальної ієрархії щурів у дослідах із зануренням у воду».

У першому досліді брало участь шість білих лабораторних щурів. Коли настав час годівлі, їх поміщали у скляну скриньку з єдиним виходом. Цей вихід був тунель-сходи, що спускалися на дно сусіднього скляного резервуара, наполовину наповненого водою. На стіні резервуара з водою розміщалася годівниця, до якої щур, виринувши з тунелю на дні, міг підпливти і вихопити звідти галету. Однак, щоб з'їсти її, тварині потрібно було повернутися назад на тверду поверхню сходів.

Цей експеримент із пацюками - чудова ілюстрація механізму формування функціональних типів – системи DCNH у соціоніці.

Підтипи у Гуманітарній соціоніці

Дуже швидко серед шести щурів сформувалася чітка ієрархія. Два щури стали «експлуататорами»: самі вони не плавали, а відбирали їжу у трьох плавців, що експлуатувалися. Шостий же щур обрав стратегію самозабезпечення: він пірнав за галетами і успішно захищав свій видобуток, залишаючись незалежним.

Дезор повторював свій експеримент із різними пацюками, але в результаті відбувався такий самий розподіл ролей. Навіть коли у групі об'єднували лише експлуататорів, лише рабів чи лише незалежних, їхня спільнота все одно поверталася до зазначеної ієрархії. Це чудова ілюстрація механізму формування функціональних типів системи DCNH.

Експлуататори – це особи домінантного типу.

Експлуатовані – особи нормуючого типу.

Незалежні – особи креативного типу.

Якщо ж групу збільшували, результат виходив ще більш вражаючий. Дезор посадив у випробувальну клітку двісті щурів. У суспільстві, що утворилася, сформувалася більш складна система підпорядкування. Експлуататорам їжу приносили їх васали, які відбирали її у робітників плавців. При цьому, крім «незалежних», утворився ще й клас «жебраків»: вони не плавали і не билися, а харчувалися крихтами з підлоги. Таким чином, виділилася ще категорія Н – особи гармонізуючого типу.

Свого часу ця робота наробила багато галасу. Вчені робили невтішні висновки про неминучість розшарування суспільства, а також марність революцій, які просто змінюють одних експлуататорів на інших.

Ось що я думаю з цього приводу. Так відбувається лише у центральному соціумі. У Беті відбувається пряма експлуатація центром периферії (що показав експеримент Дезора), а у Гаммі більш витончена, побудована на торгово-економічному примусі (нерівноправний обмін). І лише в периферійних Альфа- та Дельта-соціумах, де цінності влади та грошей відходять на другий план, кооперація починає переважати над експлуатацією.