Гуманітарна соціоніка

Гармонізуючий підтип. DCNH - 4 варіанти типу в соціоніці

Гармонізуючий варіант типу (він же Н-підтип) утворюється в результаті стійкого посилення в функціональному профілі дуже чутливих функцій T і R, а третя функція – S додатково вказує, наскільки у вас матеріалізована тяга до гармонізації (гармонія душі і тіла).

Формула гармонізуючого підтипу: TR (або RT) + S.

Пару слів про незамінну роль гармонізуючої особистості в стійкій групі. Гармонізатор покликаний забезпечувати зворотний зв'язок в комунікативній системі. Він посилає сигнали корекції, будучи індикатором психологічної атмосфери. Н-підтип спочатку різко і навіть бурхливо чинить опір насильницькій вимозі, але потім поступово пристосовується до неї. З одного боку, він слабка ланка, але, з іншого боку, без його внеску система втрачає живучість в умовах дефіциту енергоресурсів.

R забезпечить більш адекватну гармонізацію, ніж L. Адже L — це холоднокровність і байдужість, притупляє підстроювання. А куди ж без цього при гармонізації?

Еквівалентність сенсорики і інтуїції (записується «S — T») нерідко здійснюється шляхом занурення людини в транс. Великих успіхів у цій справі досяг відомий психотерапевт Мілтон Еріксон. Він вмів занурювати людину в трансовий стан майстерним навіюванням через розслаблення і виклик образів пам'яті (так званий «Еріксоніанський» гіпноз).

Правда, є і більш радикальні, але в той же час і більш небезпечні методи. Зокрема, штучно викликати змінені стани свідомості (Т) через прийом хімічних препаратів (S) намагаються представники різних психоделічних практик.

Внутрішня гармонія не як прийом оздоровлення, а як цілісний образ існування давно розробляється на Сході. В його основі лежить принцип недіяння (в даосизмі називається У-ВЕЙ). Обґрунтування тут таке. Будь-яка довільна активність порушує природний хід речей. Будь-яка дія викликає таку ж протидію. Всі місця в системі вже зайняті. Якщо система складна і варіативна, то віддалені наслідки наших дій ми знати не можемо. Отже, тріпатися і висовуватися безглуздо.

У західній культурі відмова від докладання зусиль з метою зовнішніх перетворень сформувалася як соціальне явище, відоме під ім'ям ескапізм, тобто втеча від реального життя в світ снів, фантазій, роздумів. Поряд з ескапізмом завжди існувала і більш примітивна, зате практично легше втілена в життя стратегія гармонізуючої особистості — пофігізм. Нині він дуже поширений серед молоді.

Ще раз нагадаю, яким чином у Гуманітарній соціоніці можна виділити підтипи.

Підтип – це стійка частина функціонального профілю, яка мало змінюється під час повторного тестування. Ядро підтипу задає трійка функцій (2+1), пропорції між якими зберігаються тривалий час. Інші функції – це індивідуальні особливості чи ситуативні реакції.

Перший спосіб виділити підтип – через спеціальні дихотомії, що нагадують традиційні юнгівські, але не зводяться до них. По-перше, це дихотомія стресу «контактність – дистантність».

Контактні типи не бояться небезпеки, вступають у контакт із противником, свої емоції не тримають у собі, а переводять або у боротьбу (домінантні), або у творчі пошуки та нестандартні вчинки (креативні). Найпростіший маркер – в екстремальній ситуації червоніють, збуджуються, загострюють тощо. Дистантні типи, відповідно, ухиляються від небезпеки, завмирають, маскуються, тримають стрес у собі. У разі реальної небезпеки частіше бліднуть і ціпеніють, а не червоніють та збуджуються. І, по-друге, дихотомія упорядкованості «ініціальність – термінальність». Останню дихотомію освоїли західні типології, але називають її, звичайно, по-своєму, зокрема, асертивність – турбулентність. Зрозуміло, що турбулентні типи відповідають нашим невпорядкованим.

Другий спосіб визначити підтип через стійку трійку функцій. Тут важливо, щоб дотримувалися дві умови:

1) ці функції були б сильно виражені зовні та 2) працювали б скоординовано.

Далі, у цій трійці функцій виділимо двійку, яка має стояти на першому місці. А третя функція у формулі – додаткова. Це формула 2+1.

Є ще третій шлях досліджувати підтип – суто практичний. Для цього треба включити вас до групи з чотирьох осіб та доручити у режимі змагання виконати складне завдання. За позицією, яку ви займете в групі, можна буде досить впевнено судити про ваш підтип. Але це вже складніше, і не лише через витрати часу, а й через невміння наших людей кооперувати у групах. Може вийти так, що замість спільної роботи ми отримаємо конфлікти та розбирання - перша крайність - або кожен ізолюється і відмовиться взаємодіяти - друга крайність. Тобто, група може просто не запуститися.